Fontes historiae Magni Ducatus Lithuaniae


X–XIII вв. | XIV в. | XV в.

1385.[VIII.14], feria secunda in vigilia Assumptionis beatae Mariae virginis gloriosae. Крево. Великий князь литвинов, дедич Руси Ягайло подтверждает условия брака с королевой Польши Ядвигой и династического союза между ВКЛ и Польским королевством, предложенные ранее посольством ВКЛ в Польше и Венгрии.

Оригинал. Архив Краковской кафедральной капитулы, собрание пергаменных документов, № 188. Пергамен шириной 330 мм, высотой 223 мм, закладка 39 мм. Первоначально были привешены на пергаменных лентах пять печатей. По состоянию на 1837 г. при акте оставались печати Витовта, Дмитрия Корибута и Симеона Лынгвена. В настоящее время от четырех сохранились только ленты, от пятой - только отверстие.

Печать Витовта, которая была привешена к Кревскому акту: SIGILLUM WITAWT DVCIS TRACKE. Оттиск на зеленом воске. Рис. К. В. Келисинского (1841). Zbiór praw litewskich od roku 1389 do roku 1529 tudzież rozprawy sejmowe o tychże prawach od roku 1544 do roku 1563. Poznań, 1841. Tab. I-b.

Копия 1. Рукопись XV в. в Архиве Краковской кафедральной капитулы "Liber antiquus privilegiorum", л. 53-53 об., № 77.
Копия 2. Рукопись XVII в. в Архиве Краковской кафедральной капитулы "Archivi ecclesiae cathedralis et dioecesis Cracoviensis authoritate illustrissimi et reverendissimi domini domini Andreae Trzebicki episcopi Cracoviensis, ducis Severiae etc., reformati et in scripta redacti pars prima", л. 70-71, № 45.
Копія 3. Рукопись XVIII в. в Архиве Краковской кафедральной капитулы "Summarium monumentorum pargameneorum in archivo reverendissimi capituli ecclesiae cathedralis Cracoviensis reperibilium", № 189.

Печать Дмитрия Корибута, которая была привешена к Кревскому акту: ПЕЧѦ|ТЬ КНѦ|ЗѦ КОРИ|БУТА. Двусторонний оттиск на зеленом воске. Рис. К. В. Келисинского (1841). Zbiór praw litewskich, tab. II-b.

Основные публикации и литература: Naruszewicz A. Historya narodu polskiego. T. 7. Warszawa, 1804. С. 369-375 (первое издание: 1786; здесь впервые были опубликованы выдержки из Кревского акта); Wiszniewski M. Pomniki historyi i literatury Polskiej. T. 4. Kraków, 1837. S. 92-94 (первая полная публикация по оригиналу; прорисованы три печати); Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów papiezkich, cesarskich, krolewskich, książęcych. T. 1. Wilno, 1860. S. 254-255, № 507; Monumenta medii aevi historica res gestas Poloniae illustrantia. T. 2. Codex epistolaris saeculi decimi quinti. T. 1. 1384–1492. Kraków, 1876. S. 4-5, № 3 (по оригиналу); Smolka S. Rok 1386. W pięciowiekową rocznicę. Kraków, 1886; Koneczny F. Jagiełło i Witołd. Cz. 1. Podczas unii krewskiej (1382–1392). Lwów, 1893; Lewicki A. Nieco o unii Litwy z Koroną // Przegląd Polski. R. 28. 1893/1894. T. 2. S. 235-280; Lewicki A. Über das staatsrechtlische Verhältniss Littauen zu Polen unter Jagiełło und Witold // Altpreussische Monatsschrift. T. 31. 1894. S. 27-32; Prochaska A. Przyczynki krytyczne do dziejów unji. Kraków, 1896; Kutrzeba S. Unia Polski z Litwą // Polska i Litwa w dziejowym stosunku. Krakow etc., 1914. S. 449-658; Halecki O. Wcielenie i wznowienie państwa litewskiego przez Polskę (1386-1401) // Przegląd historyczny. T. 21. Warszawa, 1917-1918. S. 1-77; Halecki O. Dzieje unii Jagiellońskiej. T. 1. Kraków, 1919; Halecki O. Przyczynki genealogiczne do dziejów układu krewskiego // Miesięcznik Towarzystwa Heraldycznego. R. 14. 1935. № 7-8. S. 97-111; Jakubowski J. Z zagadnień unii polsko-litewskiej // Przegląd historyczny. T. 22. 1919-1920. S. 136-155; Unia Litwy z Polską. Dokumenty i wspomnienia / Zebrał H. Mościcki. Warszawa etc., 1919. № 1 (перевод на польский язык); Semkowicz W. Sfragistyka Witołda // Wiadomości numizmatyczno-archeologiczne. T. 13. 1930. С. 65-86; Akta unji Polski z Litwą. 1385-1791. Kraków, 1932. S. 1-3, № 1 (по оригиналу); Łowmiański H. Wcielenie Litwy do Polski w 1386 r. // Ateneum Wileńskie. R. 12. 1937. S. 36-145 (2 изд.: Lituano-Slavica Posnaniensia. T. 2. 1987. S. 37-123); Balzer O. Stosunek Litwy do Polski // Pisma pośmiertne Oswalda Balzera. T. 3. Lwów, 1937. S. 245-318; Paszkiewicz H. O genezie i wartości Krewa. Warszawa, 1938 (факсимиле на вкладке); Paszkiewicz H. W sprawie inkorporacji Litwy do Polski w 80. latach XIV w. (Z powodu pracy H. Łowmiańskiego, "Wcielenie..."). Warszawa, 1938; Adamus J. Najnowsza literatura o akcie krewskim // Wiadomości studium historii prawa litewskiego Uniwersytetu Stefana Batorego. T. 1. Wilno, 1938. S. 273-316; Kuczyński S.M. Rozbiór krytyczny roku 1385 "Dziejów Polski" J. Długosza // Studia Źródłoznawcze. T. 3. 1958. S. 213-254; Bardach J. Krewo i Lublin. Z problemów unii polsko-litewskiej // Kwartalnik historyczny. 1969. R. 76, z. 3. S. 23-75; Wybór źródeł do historii Polski średniowiecznej / Wyd. G. Labuda, B. Miśkiewicz, tłum. K. Abgarowicz. T. 3. Poznań, 1970. S. 50-52 (перевод на польский язык); Przybyszewski B. Jadwiga i Wilhelm // Analecta Cracoviensia. T. 7. 1975. S. 106-150; Kowalska-Urbankowa Z. Unia Polski i Litwy w latach 1385-1413 w najnowszej historiografii Polskiej // Analecta Cracoviensia. T. 19. 1987. S. 207-221; Szczur S. Negocjatorzy unii Polski z Litwą i ich kariery // Analecta Cracoviensia. T. 19. 1987. S. 181-205; Dainauskas J. Kriavo akto autentiškumas // Liuanistikos instituto 1975 metų suvažiavimo darbai. Chicago, 1976. P. 51-71 (литовская теория о сфальсифицированности акта); Dainauskas J. Autentyczność aktu krewskiego // Lituano-Slavica Posnaniensia. T. 2. 1987. S. 125-144; Dainauskas J. Lietuvos bei lietuvių krikštas ir 1387-ji metai. Chicago, 1991. С. 49-70; Юхо І.А. Крэўская унія // Помнікі гісторыі і культуры Беларусі. 1985, № 4. С. 22-23 (белорусская теория о сфальсифицированности акта); Юхо І.А. Кароткі нарыс гісторыі дзяржавы і права Беларусі. Мн., 1992. С. 83-85; Dzieło Jadwigi i Jagiełły w 600-lecie chrztu Litwy i jej związków z Polską / Wyb. i oprac. W. Biliński. Warszawa, 1989; Krzyżaniakowa J., Ochmański J. Władysław II Jagiełło. Wrocław, 1990; Chrzest Litwy. Geneza. Przebieg. Konsekwencje / Pod red. ks. M.T. Zahajkiewicza. Lublin, 1990; Korczak L. O akcie krewskim raz jeszcze (na marginesie rozprawy Jonasa Dainauskasa) // Małopolskie studia historyczne. R. 34. Z. 3 (134). 1991. S. 473-479; Koczerska M. Autentyczność dokumentu unii krewskiej 1385 r. // Kwartalnik historyczny. R. 99. 1992. № 1. S. 59-80 (публикация по копии XV в.); Tęgowski J. Bezkrólewie po śmierci Ludwika Węgierskiego a geneza unii Polski z Litwą // Studia historyczne z XIII-XV w. Wydanie jubileuszowe z okazji 75-lecia urodzin i 45-lecia pracy naukowej Profesora Kazimierza Jasińskiego. Olsztyn, 1995. S. 87-110; Цярохін С. Таямніцы Крэўскай уніі // Беларуская мінуўшчына, 1995, № 3. С. 7-10 (перевод на белорусский язык); Kosman M. Układ w Krewie - po sześciu wiekach // Wilno i kresy północno-wschodnie. Materiały II Międzynarodowej konferencji w Białymstoku. 14-17 IX 1994 r. w czterech tomach. T. 1. Historia i ludzkie losy. Białystok, 1996. S. 13-28; Вiшнеўскi А.Ф., Юхо Я.А. Гiсторыя дзяржавы i права Беларусi ў дакументах i матэрыялах (са старажытных гадоў да нашых дзен). Мн., 1998. С. 34-35 (перевод на белорусский язык); Кяупене Ю. Проблемы Кревского акта от 14 августа 1385 года в истории и историографии польско-литовских уний // Восточная Европа в древности и средневековье: X Чтения к 80-летию В.Т. Пашуто: Материалы к конференции. Москва, 1998. С. 60-62; Błaszczyk G. Dzieje stosunków polsko-litewskich od czasów najdawniejszych do współczesności. T. 1. Trudne początki. Poznań, 1998; Błaszczyk G. Czy była unia krewska? // Kwartalnik historyczny. R. 110. Z. 1. 2003. S. 86-96; Kiaupienė J. Akt krewski z 14 sierpnia 1385 r.: gdzie kryje się problem - w dokumencie czy w jego interpretacjach? // Kwartalnik historyczny. R. 108. 2001. Z. 4. S. 47-62; Kiaupienė J. W związku z polemiką Grzegorza Błaszczyka w sprawie unii Krewskiej // Kwartalnik historyczny. R. 110. Z. 1. 2003. S. 97-98; 1385 m. rugpjūčio 14 d. Krėvos aktas / Sudarė J. Kiaupienė; parengė R. Čapaitė, J. Kiaupienė, S.C. Rowell, E. Rimša, E. Ulčinaitė. Vilnius, 2002; Jučas M. Unia polsko-litewska / Tłum A. Firewicz. Toruń, 2004; Tęgowski J. Wprowadzanie w życie postanowień aktu krewskiego w latach 1385-1399 // Studia z dziejów państwa i prawa polskiego. T. 9. Cz. 1. Lublin - Łódź, 2006. S. 77-91; Акт Крэўскай уніі 1385 г. / Пер. з лац. А.У. Ліцкевіч // Вялікае княства Літоўскае. Энцыклапедыя. Т. 3. Дадатак. А-Я. Мінск, 2010. С. 424-425.

Печать Семена Лынгвена, которая была привешена к Кревскому акту: ПЧАТЬ КНѦЖ ЛЪГВЕН. Оттиск на зеленом воске. Рис. К. В. Келисинского (1841). Zbiór praw litewskich, tab. III-b.

Латинский текст, данные о копиях приводятся по изданию "Akta unji Polski z Litwą". Перевод на белорусский язык, библиография - О. В. Лицкевич, специально для сайта.

Дата: день Успения Богородицы в 1385 г. приходился на вторник 15 августа. Соответственно понедельник накануне этой даты - 14 августа.

      Nos Jagalo, virtute Dei dux magnus Litwanorum Rusiaeque dominus et haeres naturalis, notum facimus quibus expedit universis, praesentium tenorem inspecturis, nobis memoriale dicendorum a serenissima principe Dei gratia E. regina1 Ungariae, Poloniae, Dalmaciae etc. per honorabiles et nobiles viros dominos Stephanum praepositum Chanadiensem, [с. 2] Ladislaum filium Kakas de Kaza castellanum de Potok, Wlodconem pincernam Cracoviensem, Nicolaum castellanum Zavichostiensem et Cristinum tutorem Kazimiriensem.
      Et primo dixerunt, qualiter magnificus princeps Jagalo dux magnus Litwanorum etc. suos solempnes ambaziatores ad dominos regnicolas Poloniae destinavit, demumque et ad eius reginalem maiestatem. Hii autem, qui ad reginalem maiestatem fuerunt transmissi, assumpserunt secum litteras credentiales a potiori, maiori et excellentiori nuntio, videlicet inclito principe2 Skirgalone duce, fratre domini Jagalonis ducis magni, qui ex quibusdam certis causis personaliter ad eiusdem reginalem maiestatem transire nequivit. Nuntii vero eiusdem, dux Borisz et Hanco capitaneus Vilnensis, eidem dominae reginae Ungariae taliter exposuerunt et dixerunt:
      "Quomodo multi imperatores, reges et principes diversi cum eodem duce magno Litwanorum cupiebant, affectabant et desiderabant parentelam proximitatis contrahere perpetuam, quod factum Deus cunctipotens usque in personam eiusdem reginalis maiestatis reservavit.
      Ideo, serenissima princeps, pro tanto saluberrimo misterio suscipiat vestra maiestas eundem dominum Jagallonem magnum ducem in filium et inclitissimam principem Hedvigim filiam vestram carissimam, reginam Poloniae, sibi in legitimam consortem copulantes. Et exinde credimus laudem Deo, salutem animarum, honorem hominibus et augmentum3 Regni extitisse.
      Dum autem ea, ut praeferuntur, fine terminabuntur ordinato, interdum dominus Jagalo magnus dux cum omnibus fratribus suis nondum baptisatis, proximis, nobilibus, terrigenis maioribus et minimis, in suis terris existentibus, fidem katholicam sanctae ecclesiae Romanae nititur, cupit et desiderat amplexari. Et quia super eo multi imperatores et principes diversi laboraverunt, quod ab eo usque nunc minime obtinere valuerunt, verumptamen Deus omnipotens hunc honorem ipsius reginali4 maiestati conservavit.
      In huius rei robur, evidentiam et firmitatem idem Jagalo dux magnus promittit, universos thezauros suos ad recuperationem defectuum regnorum utrorumque, tam Poloniae, quam etiam Litvaniae, ponere et exhibere5, et hoc, nisi eadem domina Ungariae filiam suam Hedvigim reginam Poloniae praenarratam sibi matrimonialiter copulabit.
      Etiam idem Jagalo6 promittit pactum pecuniae, ratione vadii inter ipsam dominam reginam Ungariae ex una et ducem Austriae parte ex altera constitutum, videlicet ducenta milia florenorum dare et exsolvere effective.
      Item idem dux Jagalo magnus promittit et spopondit, universas occupationes et defectus regni Poloniae, per quorumvis manus distractas et occupatas, propriis laboribus et expensis reintegrare.
      Item idem Jagal dux magnus promittit cunctos christifideles et praecipue homines utriusque sexus, de terra Poloniae receptos et more exercituantium transductos, pristinae reddere libertati ita, quod quisquis eorum vel earum transibit, quo suae licebit voluntati.
      Demum etiam Jagalo dux saepedictus promittit terras suas Litvaniae et Rusiae coronae regni Poloniae perpetuo applicare".
      Et nos Jagalo dux magnus Litwanorum praefatus praemissas legationes, [с. 3] ex parte nostri per praedictum Skirgalonem fratrem nostrum carissimum praenominatis dictis baronibus regni Poloniae propositas et modo praehabito declaratas ac demum per nuntios eiusdem fratris nostri serenissimae principi dominae Elizabet reginae Ungariae praenotatae similiter et modo praehabito explicatas, in praesentia praedictorum ambaziatorum seu nuntiorum ipsius dominae reginae, tam Ungarorum, quam etiam Polonorum, ad nostram celsitudinem destinatorum, una cum fratribus nostris infrascriptis, videlicet domino Skirgalone, Coribut, Vitoldo, Ligwen, ducibus Litwanorum, et in persona aliorum fratrum nostrorum, praesentium et absentium, processisse et tam praedictae dominae reginae, quam etiam praefatis baronibus regni Poloniae intimasse.
      Quasquidem legationes cum nostri ac fratrum nostrorum praescriptorum sigillorum praesentium duximus fore ratificatas et per omnia modis praemissis affirmatas.
      Datum in Krew, feria secunda in vigilia Assumptionis beatae Mariae virginis gloriosae, anno Domini MCCCLXXX quinto.

1 В рукописи первоначально: regina, regina, но позже первое слово перечеркнуто и написано той же самой рукой: E. 2 В рукописи: principi. 3 В рукописи: agmentum. 4 В рукописи: reginalis. 5 В рукописи: exibere. 6 Jagalo записано той же рукой над строкой.

На обороте позднейшие записи: 1) Litterae Jagelonis magni ducis Lithvaniae pro regina Poloniae (почерк XVI в.; почерком XVII в. добавлено:) Hedvigi, quam sibi in uxorem copulari postulat. 2) 1385. 3) R. 53. 4) Litterae Jagellonis ducis Lithvaniae, quibus per emissarios expetit Hedvigim in consortem (XVII в.). 5) Nro 3-tio (XVIII в.). 6) 189 (XIX в.).

      Мы, Ягайла, з Божай ласкі вялікі князь літвінаў і Русі пан і дзедзіч прыроджаны, даводзім да ведама ўсіх, каму належыць і хто будзе бачыць гэтыя лісты, тое, аб чым нам нагадана ад найяснейшай пані Е(лізаветы), з Божай ласкі каралевы Венгрыі, Польшчы, Далмацыі і г.д. праз шаноўных і шляхетных мужоў паноў Стэфана, прэпазіта чанадскага1; Ладзіслава, сына Какаса дэ Каза, кашталяна Патака2; Улодку, чашніка кракаўскага; Мікалая, кашталяна завіхосцкага; і Крысціна, дзяржаўцу казімірскага.
      Найперш яны казалі аб тым, як высокашаноўны князь Ягайла, вялікі князь літвінаў і г.д. направіў сваіх урачыстых паслоў да паноў жыхароў Польшчы, а потым і да яе каралеўскай вялікасці. Тыя ж, якія да каралеўскай вялікасці былі накіраваныя, мелі пры сабе даверчыя лісты ад паўнамоцнага, галоўнага і яснавяльможнага пасла, а менавіта ад знакамітага князя Скіргайлы, брата вялікага князя пана Ягайлы, які па некаторых пэўных прычынах персанальна да яе каралеўскай вялікасці прыехаць не змог. Яго ж паслы князь Барыс і Ганка, стараста віленскі, той жа пані каралеве Венгрыі так апавядалі і мовілі:
      "Як многія імператары, каралі і розныя князі з тым жа вялікім князем літвінаў прагнулі, імкнуліся і жадалі ўстанавіць навечна блізкае сваяцтва, то Бог усемагутны наканаваў гэта зрабіць асабіста яе каралеўскай вялікасці.
      Таму, найяснейшая пані, дзеля такой збавіцельнай тайны няхай бы прыняла ваша вялікасць гэтага вялікага князя Ягайлу ў сыны, аддаўшы яму ў законныя жонкі найсвятлейшую панну Ядвігу, дачку вашу ўлюбёнейшую. І ад гэтага, верым, будзе хвала Госпаду, збавенне душам, гонар людзям і прымнажэнне каралеўству.
      Між тым, як будзе належным чынам здзяйсняцца тое, аб чым ішла гаворка, вялікі князь Ягайла з усімі братамі сваімі, яшчэ не хрышчанымі, блізкімі, нобілямі, зямянамі вялікімі і малымі, якія жывуць у яго землях, імкнецца, прагне і жадае прыняць веру каталіцкую святой рымскай царквы. І тое, што многія імператары і розныя князі моцна стараліся, але так і не здолелі ў яго здабыць, той гонар Бог усемагутны для яе каралеўскай вялікасці збярог.
      Для трываласці, несумненнасці і цвёрдасці гэтай рэчы той жа вялікі князь Ягайла абяцае ўсе скарбы свае ахвяраваць і выдаць для вяртання страт, панесеных абодвума каралеўствамі, як Польшчай, так і Літвой, калі тая ж пані каралева Венгрыі выдасць за яго замуж сваю дачку Ядвігу, каралеву Польшчы вышэйназваную.
      Таксама абяцае вялікі князь Ягайла грошы па дагаворы, заключаным пад суму залогу паміж той жа каралевай Венгрыі, з аднаго боку, і герцагам Аўстрыі, з другога боку, а менавіта дзвесці тысяч фларынаў, даць і выплаціць наяўным разлікам.
      Таксама вялікі князь Ягайла абяцае і абавязаўся ўласнымі намаганнямі і коштам вярнуць уладанні, страчаныя каралеўствам Польскім, кім бы яны ні былі заняты і адарваны.
      Таксама вялікі князь Ягайла абяцае ўсіх хрысціян, а асабліва людзей абодвух полаў, узятых з Польскай зямлі і выведзеных у якасці палону, вярнуць назад вольнымі такім чынам, каб кожны альбо кожная з іх пайшлі, куды самі пажадаюць.
      Нарэшце князь вышэйназваны Ягайла абяцае землі свае Літвы і Русі навечна далучыць да кароны Каралеўства Польскага".
      І мы, Ягайла, вялікі князь літвінаў вышэйзгаданы, пасольскія заявы, абвешчаныя і дэклараваныя належным чынам з нашага боку праз упамянутага Скіргайлу, брата нашага ўлюбёнейшага, перад названымі баронамі Каралеўства Польскага, а таксама падобным жа і належным чынам выкладзеныя праз паслоў таго ж брата нашага святлейшага перад пані Елізаветай, каралевай Венгрыі вышэйназванай, у прысутнасці названых прадстаўнікоў альбо паслоў той жа пані каралевы, як венграў, так і палякаў, дасланых да нашай вялікасці, разам з нашымі братамі ніжэйапісанымі, а менавіта панам Скіргайлам, Карыбутам, Вітаўтам, Лінгвенам, князямі літвінаў, і ад імя іншых нашых братоў, прысутных і адсутных, пацвярджаем і паведамляем пра гэта як згаданай пані каралеве, так і ўпамянутым баронам Каралеўства Польскага.
      Гэтыя ж пасольскія заявы мы загадалі замацаваць і зацвердзіць нашай і нашых братоў вышэйапісаных пячаткамі.
      Дадзена ў Крэве, у панядзелак напярэдадні Успення святой Марыі Прыснадзевы, у год Гасподні 1380 пяты.

1 Имеется в виду Чанадская (Csanad) епархия с центром в городе Сегед на юго-востоке современной Венгрии. 2 Вероятно, речь идет о г. Патак - современном г. Шарошпатак на юго-востоке Венгрии.

О.Л. Fontes historiae Magni Ducatus Lithuaniae; starbel.by/dok/d043.htm, 2009.XII.25, 2018.VIII.25.